Разом з Днем незалежності ми зустріли ще одну дату. Півроку війни.
Коли все тільки почалось, ми з Владою були впевнені, що все закінчиться до мого дня народження. Зараз ми вже нічого не думаємо, ні на що не сподіваємось, а просто робимо те, що маємо робити. Мабуть, так само, як і більшість з нас.
Цей пост - підбірка з раніше неопублікованих в стрічці кадрів. Нещодавно ми з Владою розбирали все відзняте за ці півроку, та нагадали самим собі, через що ми з вами пройшли. Це було боляче. Але ще більш боляче розуміти, що це не кінець. І що ще чекає нас попереду?
1. Ірпінь. 2 квітня. Зруйнований міст. Чоловік їде в бік звільненого міста.
2. Краматорськ. 11 квітня. Евакуація з Донбасу. Чоловік лишає місто разом зі своєю лежачою матір‘ю.
3. Чернігів. 4 квітня. Зруйнований авіабомбою багатоповерховий дім. Ніяких військовий об‘єктів поряд.
4. Вінниця. Кінець травня. Прощання з авіальотчиком, загиблим в бою 19 квітня. В той день ми з Владою були в Одесі, та дивились в кінотеатрі «Бетмена». Жорстокий контраст війни.
5. Харківська область. Кінець квітня. Звільнення Руською лозової. Нас не мало там бути, в місті велись активні бойові дії. Тоді я вперше по-справжньому злякався.
6. Одеса. 16.07. Ракетний удар по місту. Нормалізація ненормального: люди просто живуть життям.
7. Паланка, кордон з Молдовою. Перші дні війни. Люди масово лишають країну.
8. Одеса. 03.06. Мій день народження. Прощання з героєм. Невтішна мати обіймає побратима свого загиблого в бою сина.
9. Харків. Середина березня. Щоденно обстрілюємий район «Горизонт». Цивільний чоловік в касці та халаті прибирає під‘їзд свого зруйнованого будинку.
- Нащо ти це робиш?
- На кожну дію має бути противодія.
10. Костянтинівка. 09.07. Медики швидкої допомоги евакуюють поранену від обстрілу жінку.
.
@magnumphotos@magnumfoundation
Location: Ukraine
More posts from Костянтин і Влада Ліберови @libkos