Siversk. 05.09.2022
Сіверськ - місто, в якому не лишилось жодної вцілілої будівлі. Принаймні, за декілька годин, об‘їздив декілька різних районів міста, я так і не побачив цілої вулиці або будинку без хоча б вибитих вікон.
В місті залишилось багато людей. Ні, вони не «ждуни». Багато хто з них навіть розмовляє українською. Просто так склалось. Хтось просто боїться невідомості і ще не дістався своєї «межі». У когось обставини: лежачі близькі, інваліди, які наотріз відмовляються евакуюватись.
Ми їздили з військовим капеланом Леонідом. Неймовірна людина. Зустрів нас щирою посмішкою та питанням:
- А вам не страшно тут бути?
- Страшно звісно, але ж ми мусимо)
- Мені теж страшно! Ну що, поїхали?
Я бачив, як під гуркіт гармат, коли вже не зрозуміло, чи то виходи, чи прильоти, він читав людям проповіді про Ісуса та молитви. І люди його слухали. І я слухав, бо в тому, що він казав, було так багато любові, доброти, щирості. Закінчивши молитву, Леонід з командою роздавали гуманітарну допомогу та евакуювали бажаючих. Люди казали «дякую». «Ждуни», за моїм досвідом, дякую ніколи не кажуть.
На першому фото - свіжі могили на території місцевої лікарні. Так, вона працює, якимось дивом. Поранених, яких не вдалось врятувати, ховають прямо там, бо інакше неможливо через постіні обстріли. Головний в лікарні - лікар Валерій Володимирович.
Каже, що він не поїде, поки потрібен, на кого він залишить людей?
P.s. @alexxbabenko дякуємо, що познайомив нас з цими людьми, це дуже важливо!
Location: Seversk, Donets'Ka Oblast', Ukraine
More posts from Костянтин і Влада Ліберови @libkos