На цих фото - школа номер 15 міста Костянтинівка, Донецька область. А ці пацани - учні цієї школи.
Ярослав - 9 клас, Микита - 7 клас, і Кирило - випускник школи, який наразі навчається в технікумі.
Я зустрів їх вчора, на дитячому майданчику зруйнованої школи. Вони часто сюди приходять.
Пам‘ятаєте, в дитинстві багато хто з нас перед контрольною мріяв, щоб школу розбомбило? Так от, ці хлопці кажуть, що це насправді не круто. Я їм вірю.
Школа номер 15 міста Костянтинівка - одна з тисяч і тисяч таких школ, які зруйнувала в моїй країні російська армія. Бо це і є справжній план «денацифікації»: зробити так, щоб в нас не було освіти, не було власної історії, власної мови, не було минулого, не було майбутнього.
Зробити так, щоб нас самих не було.
Сьогодні - перше вересня. І мабуть вперше з часів другої світової - цей день не свято. В нас взагалі більше не залишилось свят без тривог. Як повітряних, так і ментальних.
Пацани на цих фото втратили свою школу. Але вони живі. Тим часом як сотні українських дітей більше ніколи не підуть до школи.
В них не буде першого вересня, не буде випускного, не буде канікул, екзаменів, не буде першого кохання. В них нічого ніколи не буде, їх життя так завчасно, несправедливо, так жорстоко було перервано.
Ще тисячі українських дітей осиротіли, і тисячі тисяч - втратили домівку. А ті, хто залишились в більш-менш спокійних містах - готуються до навчального року в бомбосховищах.
Location: Kostyantynivka
More posts from Костянтин і Влада Ліберови @libkos