Скільки не сказаних думок,
душать мене що є сил.
Мовчки я знищую світ
не шукаючи вже поклик свій.
Намагаючись вижити в сірих днях,
без усмішки на устах.
І холод обіймів тягне до брехні,
Яку всі так жадають почути.
Чисті душі, осліплені своїми стражданнями.
Від їх бажань воротить світ,
Але стараючись цього не помічати,
Вони продовжують жити в пітьмі.
Намагаючись попасти в рай.
oh my god, це божевілля!
Осуджуючи інших стаю
такою ж як і вони.
Тільки немає в мене мрій,
Народжена без обличчя,
в муках не знаходжу щастя.
Думки вбивають ці світи. #вірш#віршіукраїнською#віршіпрожиття#вірші_українською#віршідлядуші#віршіукраїнськоюмовою#поезіяукраїнською#поезіядуші#поезія#поезія21століття#сучукрліт#сучаснемистецтво
Нелюбима собою
Створює своє життя.
Бачить навкруг тільки пусті домівки,
Летить в прірву свого самообману.
Печальна історія її.
Не зупиняється дитя шукаючи свою любов.
Але в темні вечори, залишається сама.
Відчуває холод знов і знов…
Божеволіє вона.
Домівки, де було тепло, манили її,
та тільки зачинені вони.
Нелюбима собою запалює і свій вогонь.
Однак він не загорівся.
Не дав надії на життя,
забираючи останні паростки тепла.
І в душевних муках холоне вона,
Кінець близький вже.
Але дівча забула одне,
Любов, яку шукала завжди,
Палала в її сумних очах.
Жила в щасливих посмішках
Та була поряд коли ридала що є сил.
Не бачачи шукала її,
Перевертаючи світа.
Але потрібно було відкрити очі свої.
Відчути мелодію серця свого,
і віддатись танцю.
Тільки пізно вже,
Холонуть очі її і тихо видихаючи,
не зустрічає новий день згасаючи назавжди,
так і не полюбивши себе. #віршіукраїнською#вірші#віршіпрожиття#вірші_українською#віршідлядуші#поезія#поезіяукраїнською#поезія_українською#поезіядуші#душа#сучукрліт#poemsukraine#poems
Стараючись зрозуміти тебе,
Я втрачаю себе.
Любов, що була вказівною зіркою,
Перетворила моє життя в жахливий сон.
Стараючись прокинутись,
я знову піддалась твоїм солодкими промовам.
Клянешся в коханні,
як в свій предсмертий час.
Одна посмішка - одна сльоза.
І я знову в твоїх обіймах,
Забуваю шлях назад,
Стаю залежною від твоїх почуттів.
Жадаю цієї любові, як божевільна.
Вона ж така солодка,
Неначе нектар богів.
Не бачачи твоїх гріхів, що душу загублять мою знов.
Забираючи ті щасливі моменти щастя.
Вбиваєш мене щораз,
Коли я благаю про допомогу,
В очах моїх сльози,
не залишилось місця для тепла.
Я в пастці звіра, що грає зі мною в життя. #віршіукраїнською#вірші#віршіпрокохання#вірші_українською#віршіпрожиття#поет#поезіяукраїнською#поезія#поезіядуші#поезія21століття#вірші21століття#віршіукраїна#сучукрліт#сучаснаукраїнськапоезія