"САНТА КРУС" МАКС РУДОЛЬФ ФРІШ
~
"...ми любимо і не можемо розлучитися, не зрадивши любові, не взявши на себе вину, а якщо ми залишимося разом, один з нас загине, тому що ніхто не отримає того, чого він хоче, і в цьому - наша вина одне перед одним..."
~
Йшла читати книгу з настроєм виконати звичайне дз з зарубіжної літератури, а натомість познайомилася з чудовим автором і твором, який торкнув мене до глибини душі💔
Композиційно твір досить плутаний: постійні переходи сцен не давали в процесі читання дійти когнітивної згоди у моїй же ж голові😅 тому всі висновки я зробила аж по завершенні.
~
Єльвіра - жінка, чиїми ідеалами було створення сім'ї, дім, дитина, заміжжя.
Барон - чоловік, що прагнув швидше до романтичного життя, подорожей.
Пелегрин - людина, котра поєднала такі два різні світи, котра залишила обох страждати в спільному тандемі, проте кожному дала зрозуміти, чого ж вони насправді хочуть.
Як на мене, Ельвіра повелася несправедливо з собою. Чи любила вона Барона? Напевно, ні. Але щоб заспокоїти свої ідеали, вийшла за нього. При цьому не можна не захопитися її вірністю. Всі ці роки, люблячи Пелегрина, вона не забувала ані про родину, за яку відтепер відповідала, ані за відчуття власної гідності, яке вона демонструє при появі Пелегрина.
Що ж до Барона ситуація схожа. Він менш піклується про почуття дружини, не приховуючи жалю за втраченими можливостями. Коли випадає нагода наздогнати їх, він навіть користується нею! Але, мабуть, якась внутрішня "вина" (як це слово весь час застосовується у творі) не дозволила йому зробити боляче жінці, якій і так було не досить добре.
Ну а від Пелегрина в мене змішані емоції. З одного боку це вільна людина, якій можна лише позаздрити. Захоче - поїде туди, потім вернеться, полюбить одну - потім кине, але знову відновить стосунки. Така у нього філософія життя. І для нього ж легше, адже він ні до чого не прив'язується. Проте натрапивши на дівчину таких укладів, він, гучно кажучи, зруйнував її.
ПРОДОВЖЕННЯ 👇🏻