Мій інстаграм має «шапку» Там я колись написала, що це мій щоденник,який можна читати всім. І ще, що тут я пишу про пережите, а точніше про ВИСНОВКИ.
Іншого щоденника я не вела, записи в нотатках завжди переходили в публікації.
Так було.. до 24 лютого…
Минуло 4 з лишнім місяці і я пишу в нотатках інший щоденник, свій, і ті записи жодного разу не стали публікаціями…
Чи стануть? Можливо!
Чому? Тому що не до того? Так.
Але справжня причина- це тому, що все що там пишу, я ЩЕ переживаю. Остаточні висновки ще не зроблені мною. Тому ділитися цим- звичайно можливо з одного боку звільнило б мене від перешіптувань і запитань на рахунок моєї позиціі і так далі.. а з іншого боку- навіщо людям розповідати те, що вони самі переживають.
Три знаки питання, три крапки, три знаки оклику, три тире…- і їх черговість скаче так непередбачувано,—так виглядає «нотний стан» душі напевно кожного українця зараз…
Це зовсім нова мелодія, українська, християнська, коли ти розумієш чому «два кольори мої два кольори» і що робити «в часи тривог, зневіри і сумнівів» ( прихильники народної творчості і старого пісенника думаю зрозуміють про що я)-і усвідомлюєш, що то далеко не старомодні пісні, а ще й як актуальні…
Такі от роздуми) можливо це початок відновлення мого публічного щоденника. Хто зна.
🄻🄾🄽🄳🄾🄽
#london#прожиття#україна #християнство#christian#faith#щоденник#lifegoals#цілі