@babel.ua

Двадцять четвертого серпня Україна відзначає День Незалежності, а напередодні святкувала День Державного прапора. ⠀ 🇺🇦 Саме український прапор став одним із символів національного відродження і спротиву СРСР наприкінці 1980-х — на початку 1990-х та символом боротьби проти російської агресії з 2014 року. ⠀ «Бабель» розповідає унікальні історії українських прапорів: вони майоріли над Антарктидою, здійснили навколоземну подорож, побували у космосі і вибралися з полону «лнр». ⠀ Побачити їх наживо можна на виставці в Національному музеї історії України в Києві. Вона триватиме до 5 вересня. ⠀ На головному фото ліворуч: Прапор України, який підняли 24 липня 1990 року на щоглі біля будівлі Київської міської Ради народних депутатів. ⠀ На головному фото праворуч: Прапор України, який підняли над будівлею Львівської ратуші 3 квітня 1990 року

Навідники аеророзвідки відшукують техніку окупантів на Миколаївщині і допомагають артилеристам її знищити. Ось як вони працюють з дронами на передовій — фоторепортаж «Бабеля»

Українська військова розвідка опублікувала листівки, які місцеві партизани розклеїли у тимчасово окупованому Херсоні. На них написи про HIMARS та про те, що ЗСУ поруч.

З початком повномасштабного вторгнення багато людей виїхали з Миколаєва, покинувши своїх тварин вдома, або ж віддали волонтерам. Таких тварин утримують не тільки в притулках, оскільки на всіх місця не вистачає, а й у власних будинках та квартирах. Благодійна організація Nikoanimalvolunteers допомагає таким волонтерам з їжею та шукає прихисток для нових тварин. Вони збирають кошти на їжу та кілька разів на тиждень розвозять її волонтерам, які її потребують. Таких людей, які прихистили тварин, у Миколаєві близько двадцяти. І часто вони витрачають більшу частину своєї зарплати чи пенсії на те, щоб прогодувати сотні котів та собак. Як піклуються про покинутих тварин у Миколаєві — у фоторепортажі Юрія Паливоди спеціально для «Бабеля».

Алкоголь, як і кава, був постійним супутником багатьох воєн. І не лише в тилу, але й на фронті. Порція рому для британських військових моряків — традиція, якій кількасот років.Для французьких солдатів головним напоєм було вино. А легке пиво під час Другої світової входило до пайків британських і американських солдатів. У Великій Британії паби не закривалися навіть під час найсуворіших бомбардувань, а у США війна фактично врятувала пивну індустрію. Алкоголь у помірних дозах допомагав зняти стрес і підтримати моральний дух. А відвертим пияцтвом вирізнялася хіба що радянська командна верхівка та німецькі військові з каральних загонів у концтаборах. «Бабель» згадує історію різних алкогольних напоїв під час Другої світової війни, а також попросив експертів розповісти про найпопулярніші воєнні коктейлі. Бонус: рецепт одного з воєнних коктейлів.

Друга світова війна 1939—1945 років стала черговим глобальним конфліктом, у якому взяли участь понад 60 країн. Як і під час Першої світової, карикатури знову стали відображенням воєнної та політичної ситуації, яка постійно змінювалась. ⠀ Гітлер і Сталін розпочали нову війну з нападу на Польщу. Їхній союз висміювали як небезпечний шлюб. Та після нападу Німеччини Сталін був змушений просити про допомогу США та Британію — із цього союзу глузували вже німецькі карикатуристи. Але після перелому на ключових фронтах на користь антигітлерівської коаліції почали зʼявлятися «пророчі» карикатури про неминучу поразку Гітлера. Популярною мішенню для глузувань став і головний нацистський пропагандист Йозеф Геббельс. ⠀ У перші повоєнні роки головною загрозою для світу стали ядерна зброя і Сталін, який жадав розширити сфери радянського впливу по всьому світу. А ще серед відомих карикатуристів того часу нарешті зʼявилась жінка. ⠀ «Бабель» згадує Другу світову війну у 20 найяскравіших карикатурах-мемах.

За майже чотири місяці повномасштабної війни з росією в українців вже з’явилась низка символів незламності та віри у перемогу. В інших війнах теж були свої подібні символи. А одним з найяскравіших стала червона помада — символ нескореності, спротиву та перемоги європейців та американців над нацизмом у Другій світовій. Цьому посприяв і сам Гітлер, який намагався заборонити жіночу косметику, а особливо ненавидів червону помаду. Тому уряди країн-союзників запустили пропагандистську кампанію, яка заохочувала жінок фарбувати губи у червоний. У Британії використання червоної помади заохочував прем’єр Вінстон Черчіль. А в США навіть створили спеціальну помаду, рум'яну та лак для жінок-військових. Косметичні бренди задали тренди на «воєнні» назви відтінків червоного — переможний, бойовий, полковий тощо. Червона помада допомагала жінкам боротись за свої права й досі залишається символом протесту. «Бабель» згадує про символічну історію червоної помади в архівних фото.

Росіяни щодня обстрілюють Харків, через це тисячі людей втратили домівку та дохід. Для них харківські волонтери готують понад десять тисяч порцій їжі на день — фоторепортаж «Бабеля» ________ Волонтерська організація «4.5.0. На військовому сленгу цей вираз означає «все спокійно». Харківʼяни разом» виникла в перші дні повномасштабного вторгнення. Волонтери щодня готують та розвозять понад десять тисяч порцій їжі людям, яким це потрібно. Цілий день по всіх районах міста їздять чотири автобуси, перші вирушають о 8-й ранку. Волонтери вписують у свої списки адреси і кількість нових порцій, адже люди щодня повертаються в місто. У багатьох із них ще немає в домівках комунікацій, щоб готувати на кухні, хтось без роботи, хтось досі живе в підвалі. Фотограф @yura_palyvoda спеціально для «Бабеля» зняв, як працюють волонтери в небезпечному Харкові.

З-під завалів дістали семиричну дівчинку (вона жива). Наразі рятують її мати, повідомив мер Києва

Окупанти обстрілами майже знищили два найкрупніших ринки Харкова — «Барабашово» та «Європу». Підприємці повертаються туди працювати серед розтрощених майданчиків та згорілих складів — фоторепортаж «Бабеля»

Володимир Зеленський відвідав Лисичанськ Луганської області. Фото опублікувала нардеп «Слуги народу» Мар’яна Безугла. Вона не уточнила, коли саме президент відвідував місто. «Недавно [...] Він приїхав під обстрілами, приховано, підтримати і побачити на власні очі, розібратися», — написала Безугла

📰 Колишні президенти Ліберії та Нігерії Еллен Джонсон та Олусегун Обасанджо написали колонку на The Economist, в якій висвітлюють зростаючу стурбованість щодо впливу російського вторгнення на Африку. Cкладну ситуацію на континенті формують багато факторів, зокрема зростання кількості населення, ізоляція від глобальних ланцюгів поставок під час COVID-19, економічна криза. Повномасштабне вторгнення росії в Україну, яке заблокувало експорт зернових і добрив, додає до списку проблем зростання цін на пшеницю, яке вже досягло 60%, і 2 млн тонн дефіциту добрив, що призведе до меншого внутрішнього врожаю. «На відміну від COVID-19, катастрофа, яка розгортається зараз — це вибір однієї людини, президента росії володимира путіна», пишуть автори. Джонсон і Обасанджо обговорюють потенційний шлях до миру, якого, на їхню думку, можна було б досягти за допомогою прийнятних для України та росії умов, на засадах діалогу та політичного вирішення. Автори пропонують три складові досягнення стабільності та співпраці в російсько-українських відносинах: сильний зовнішній тиск на Україну та росію для забезпечення переговорного процесу, внутрішня готовність віддати перевагу миру перед війною, а головне, сильне лідерство держав, здатне піти на необхідні компроміси. Російсько-українська війна, пишуть автори, є симптомом більшої проблеми — нефункціональної архітектури глобальної безпеки, і зокрема Ради безпеки ООН, до якої не входять африканці, які в результаті не мають права голосу і, відповідно, є лише пасивними спостерігачами того, як глобальні події руйнують життя на їхньому континенті.