Незламна мама, яка постраждала через війну:
"24 лютого ми з родиною переїхали на дачу поблизу Києва. 26 лютого росіяни зайшли в наше село і окупували його. Далі були 11 днів пекла без світла та зв'язку. Найстрашніше - це коли пролунав вибух під стіною будинку, а ти маєш встигнути вхопити трирічну дитину і пояснити їй чому ми стрибаємо в погріб розміром 3 на 3 метри. Страшно, коли в домі зникає газ і ви не можете приготувати їсти. Страшно, що погріб може завалити і ви не вибратися живими з завалів.
Наше селище сильно бомбили, половина хат знищена. Думали, що наступний снаряд проб'є дах саме нашого дому. А далі вибух і все. І нічого попереду...
Тому 7 березня ми з сусідами рушили колоною в 6 машин з дітьми, пенсіонерами та дорослими до єдиного виїзду. А росіяни просто стріляли по нашим машинам навмання. Як так? Я ніколи не зможу передати що відчуває жінка, яка з-під обстрілів має рятувати свою дитину!
Після обстрілів ми вимушені були тікати полем, просто повзти, але раптом я відчула біль, бо загарбники прострелили мені ногу. Коли приїхали у безпеку, то одразу потрапили у лікарню, де мені дістали кулю. Але живі! Залишилися живі..." - розповідає свою щемну історію Тетяна з Києва.
Наш проект #незламна мама був покликаний привернути увагу до сильного духу наших українських матусь, яким дуже потрібна психологічна реабілітація після пережитого горя.
І ми разом з нашими партерами вже працюємо над цим.
