В житті не завжди повинна бути тількі війна, трохи в минуле🤗
Сьогодні випадково на вулиці побачив собаку породи алабай і згадав, як ми, ще молоді опера бандитського відділу УБОЗ, в кінці 90-х у суботній вечір випили портвейна, який в ті часи нам видавали ящиками замість грошей і згадали, що у нашого друга Віктора, нашого начальника, (а він був старше нас на 10 років) день народження🤗
Грошей на подарунок у нас не було, бо були просто нищими. Але один із моїх знайомих ще раніше пропонував мені маленького пухнастого цуценя, тому ми його і забрали та й приїхали на день народження з цим подарунком.
Діти нашого друга були в захваті від щастя, ну і ми раді, що подарунок прийшовся до дому, смачно поїли 🤗
Минув час, доля нас розкинула кого куди по життю і в один з днів я заїхав до друга. Коли двері відчинилися, я трохи не втратив свідомость — мене зустрічав Волкодав за 100 кг вагою, мені по пояс . Друг розміявся і сказав, що він згадує всі ті роки той день, коли ми, негідники, подарували йому цього крихітного цуценя, бо його квартира зараз суцільна будка😂🤣