Ось і відбулась моя 2-га поїздка у зону боєвих дій, а саме в Донецьку область. Багато автівок зустрічаєш впродовж дороги, переважно військові, чим ближче фронту тим більше військових, чим глибше тим більше автівок швидкої допомоги і автівок із надписом "груз 200" помічаю навпроти. Всі їдуть звідти, ми їдемо туди. Не страшно вгазалі, не думаєш про страх, бо він може заволодіти тобою і твоїми емоціями. Тут потрібно лише виконувати свою роботу, не більше. Довести допомогу до кінцевої точки, перекинутися десятками слів та й повертатися назад додому.
Дорога займає реально годин 16-ть, з практики. Не вір навігатору він не знає як буває. Подорозі ми зламалився (незабаром буду оголошувати новий збір на ремонт), але добре що є добрі люди. Зараз не має чужих людей, всі свої. Намагаєшся допомогти кожному. 1500 км тільки в одну сторону, вдумайтеся лишень. Копчик залізе у дупу, доки доїдеш. Здається, що я вже можу навчати людей екстремально у водінню.
Хлопці говорять, що на Бахмуті ворог просунувся набагато ближче, зараз там небезпечно. Розумію, що тут війна. Десь ворог просувається вперед, десь ми просуваємось. росіяни все ще дохнуть, можливо трішки обачніше, але їх дуже багато і багато у них зброї, котра все ще вбиває. Розумію, що війна не закінчиться в наступному році теж, швидше за все. Потрібно не сидіти, а готуватись. Вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Підготовлювати свою фізичну форму. Тут не залежить від статі. Вони буде тривати аж до моменту коли рф розвалиться на республіки, я принаймні так це бачу.
Зараз людей із Донеччини просить покинути домівки, щоб до зими цивільних не було. Військові кажуть, що залишилися лише ті, хто за "руzzкій мір". Вони зрадники і все ще чекають на расєю. Ось, що зробили московити коли раніше змішували народи і всюди пхали своїх москалів. Тут в кожному цивільному може бути потенційний зрадник.
Погоджуюсь зі словами Скрябіна, про існування двох світів. В одному війна є, а в іншому її немає. Немає аж до моменту коли туди щось прилетить.
Звикати не можна, розслаблятись не можна, забувати не можна. Потрібно і далі підтримувати військових, волонтерів своїми донатами. І воювати на інформаційному фронті.
Слава Україні! Слава ЗСУ!